Україна: Без світла, без опалення, без води – як журналісти в Києві продовжують працювати попри відключення світла та мінусові температури
В Україні триває ще одна важка зима. Масовані російські атаки по енергетичній інфраструктурі призвели до постійних відключень електроенергії та перебоїв з опаленням, а температура повітря опускалася до −25 °C. Такі умови значно ускладнили повсякденне життя і змусили людей шукати способи зігрітися та забезпечити базові потреби. Для журналістів у Києві ця реальність означає додаткові перешкоди під час роботи на виїздах, підготовки матеріалів і підтримання зв’язку. Звичні завдання — як-от зарядити техніку чи відзняти сюжет — перетворилися на випробування витривалості.
Щоб допомогти медійникам працювати в екстремальних умовах, Національна спілка журналістів України розвиває загальнонаціональну мережу Центрів журналістської солідарності у прифронтових та ризикових регіонах, зокрема в Києві, Харкові, Запоріжжі та Дніпрі. Ці центри надають безпечні робочі простори, доступ до електрики та інтернету під час блекаутів, захисне спорядження, екстрену допомогу та координаційну підтримку для місцевих редакцій. Від початку повномасштабного вторгнення тисячі журналістів користувалися цією мережею, щоб продовжувати роботу попри війну та руйнування інфраструктури.
У розмовах із НСЖУ київські журналісти розповіли про ситуацію у своїх домівках і про те, як пристосовуються до холоду та нестабільності.
Фотожурналіст онлайн-видання Telegraph Ян Доброносов живе на Троєщині — великому житловому масиві на лівому березі Києва, який отримує електроенергію від ТЕЦ-6, найбільшої теплоелектроцентралі України. Об’єкт упродовж місяців зазнає повторних атак російських дронів і ракет. Унаслідок цього в районі регулярно зникає опалення та нестабільне електропостачання.
«Морози й ворожі обстріли впливають на нашу роботу. Працювати стає значно важче, а через холод набагато швидше втрачаєш енергію та сили», — каже Ян. У його квартирі немає термометра, тому точну температуру в приміщенні визначити складно. Під час сильних морозів він намагається мінімізувати перебування надворі, коли температура опускається нижче −15 °C. Попри все, він продовжує висвітлювати важливі події.
Зимова робота «в полі» створює і серйозні технічні труднощі: батареї швидко розряджаються, руки мерзнуть, а об’єктиви камер запотівають під час переходу з холоду в теплі приміщення. Втім, Ян зберігає мотивацію. «Саме це мене й рухає, бо я відчуваю реалізацію у своїй роботі. Це мій головний обігрівач і мотиватор», пояснює він.
Подібні проблеми мають і журналісти на Русанівці, ще одному житловому районі лівобережного Києва, який також постраждав від обстрілів. Професорка, докторка наук із соціальних комунікацій та членкиня НСЖУ Вікторія Шевченко розповідає, що в кількох сусідніх будинках вибиті вікна та порушене постачання електрики, тепла й газу.
Нещодавно у її квартирі прорвало батарею, водою залило меблі та стіни. Завдяки допомозі депутата місцевої ради, який організував генератор для будинку, опалення вдалося частково відновити. Електрика з’являється лише на одну-дві години на добу.
«Думаю, ситуація приблизно однакова по всьому Києву: у когось немає постійного світла, у когось — опалення, у когось — води, а дехто не має нічого», каже Вікторія.
Робота в таких умовах потребує додаткової організації. Вікторія читає лекції в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка онлайн, використовуючи портативні зарядні пристрої та відвідуючи «Пункти незламності» — публічні місця, де можна зігрітися і підзарядити техніку. «Психологічно це важко, бо постійно думаєш про базові потреби, але ми працюємо далі й намагаємося тримати моральний дух», додає вона.
Журналістка Катерина Малофєєва, яка також живе на Русанівці, каже, що їй доводилося обігрівати квартиру газом і свічками, а вікна закривати ковдрами та подушками. «Дивне відчуття — коли не дім тебе гріє, а ти грієш дім», — говорить вона. Через прорив труби в підвалі волога пішла по стінах, а перепади напруги змусили її від’єднати побутову техніку. Продукти вона часто зберігає на балконі, адже купувати нову техніку немає сенсу, поки електропостачання не стабілізується.
Схожі виклики мають і релоковані журналісти. Головна редакторка бахмутського «Вільного радіо» Анна Сердюк описує цю зиму в Києві як поєднання фізичного холоду та постійної імпровізації в побуті.
«За минулий тиждень я познайомилася з 25 сусідами і маю їхні номери телефонів із мого та сусідніх будинків. Це допомагає, коли можна комусь подзвонити й попросити підзарядити пристрої», — каже вона. Анна порівнює цю зиму зі спогадами дитинства про сильні сніги та морози, але тепер виживання вимагає постійного розв’язання проблем. Невеликий намет у квартирі слугує водночас утепленням і імпровізованим робочим місцем.
Збої інфраструктури впливають і на роботу редакцій. Редакцію релокованої з Луганська «Реальної газети» нещодавно затопило після аварії системи опалення. Із початку січня в будівлі не було тепла, а під час сильних морозів перебувати там довше кількох хвилин стало неможливо. Головний редактор Андрій Діхтяренко пояснив, що батареї порвало, бо воду вчасно не злили. Хоча студійне обладнання поки не постраждало, команда готується терміново вивозити техніку у разі подальшого зниження температур.
Подібні аварії з опаленням спричинили затоплення і в офісах Інституту масової інформації та Центру свободи преси «Репортерів без кордонів», що призвело до пошкодження приміщень і техніки, яка використовується для підтримки журналістів.
Президент НСЖУ та член Керівного комітету Європейської федерації журналістів Сергій Томіленко зазначає, що навіть професійні організації, які підтримують медійників, стикаються із серйозними труднощами. У січні офіс НСЖУ в центрі Києва на Хрещатику понад добу був без електрики, а через аварії на водогонах у будівлі майже тиждень не було води й опалення.
«Щоб відновити тепло- і водопостачання, потрібна була стабільна електрика, якої в нашому районі не було», — пояснює він. Через це НСЖУ довелося тимчасово призупинити публічні заходи та відкласти ініціативи підтримки місцевих медіа. Водночас Томіленко наголошує, що спілка продовжує роботу дистанційно, у коворкінгах і через мережу Центрів журналістської солідарності, надаючи безпекову та екстрену допомогу, професійну координацію для прифронтових і місцевих журналістів, а також підтримуючи родини журналістів, незаконно утримуваних Росією.
Наприкінці січня та на початку лютого ситуація в Києві ще більше погіршилася. Аварійні відключення охопили місто та область, зачепивши житлові квартали й об’єкти публічної інфраструктури. Київський метрополітен тимчасово зупиняв рух поїздів і роботу ескалаторів через відключення зовнішніх центрів живлення. У кількох районах почалися перебої з опаленням і водою, що створило додаткові труднощі для мешканців і журналістів.
Попри морози, блекаути та постійні безпекові ризики, українські журналісти продовжують документувати війну й інформувати суспільство. Підтримка, яку надає НСЖУ та мережа Центрів журналістської солідарності разом із міжнародною професійною солідарністю, залишається критично важливою для того, щоб незалежна журналістика вижила й працювала в умовах війни.
джерело: European Federation of Journalist, Valeriia Muskharina (Information Service of the National Union of Journalists of Ukraine). Photo: Yan Dobronosov/Telegraf. https://europeanjournalists.org/blog/2026/02/03/ukraine-no-power-no-heat-no-water-how-journalists-in-kyiv-keep-working-amid-blackouts-and-freezing-temperatures/
